4
"Етнографічна та екзотична природа європейського
мистецтва початку 20 століття змусила членів
українського авангарду шукати натхнення в
українському народному мистецтві, наповнюючи його
елементи та архаїчні форми сучасним динамізмом,
часто вираженим в абстрактній формі".
Олена Кашуба, "Від утопії до трагедії" 2017.
Рух, відомий як футуризм, для західноєвропейців переважно італійського походження,
а також імена Марінетті, Балла, Боччоні та Северіні є добре відомими. Менш відомими
були їх колеги в Росії - і все ж їх вплив був, можливо, більш далекосяжним. Візит
Марінетті до Росії в січні 1914 р. показав, що, за словами Велимира Хлєбнікова, «ми
далеко не були відгалуженням західного футуризму, а насправді обігнали наших
італійських братів. У десятках маніфестів, надісланих Марінетті до Росії з Мілана, ми не
знайшли нічого нового.
Рух російського футуризму, як це практикували
Ларіонов, Гончарова, Малевич та інші, був більш
внутрішньо орієнтованим і менше концентрувався
на міському, промисловому. Натхнення прийшло
від народного мистецтва та сільських тем, яким
не було місця у світі Марінетті. Письменники,
такі як Пастернак, Маяковський і Хлєбніков, теж
відіграли видатну роль. Усі вони проклали слід
експериментальної літератури, не маючи рівних в
Європі. Це, в свою чергу, породило власну течію у
межах сучасної України.
Українське народне мистецтво та український примітивізм йдуть рука об руку. Перший
був по суті наївним стилем, особливо популярним у селянській культурі в 19 столітті,
Борис Пастернак
